Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги… Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація– це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

• Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.
• Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей.

Вони:

• різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;
• голосно плачуть;
•  кидаються на підлогу;
•  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;
•  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

• Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.
• У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.
• Ці діти ледь стримують плач,;
• Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.
• І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

• Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;
• Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;
• Із задоволенням демонструють свої вміння:

–  самостійно одягаються,
–  роздягаються,
–   їдять,
–  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

• Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.
• Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв’язок із матір’ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   –  лазить, хоч і вміє ходити;
   –  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

• Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес –  вона адаптується легко, швидко.
• Якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці —шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. –  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.
• Хворобливим, сором’язливим дітям   –  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам’ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

• Створіть в домі спокійну обстановку.
• З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка.
• Більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю.
• Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни.
• У  період адаптування треба менше ходити в гості.
• Рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.
• Огорніть свою дитину любов’ю, бережіть її нервову систему.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

• Бажання йти до дитячого садка.
• Адекватний вияв емоцій, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.
• Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.
• Висока комунікабельність.
• Висока пізнавальна діяльність та активність.
• Активна ігрова діяльність.
• Малюнки у світлих тонах.
• Стабільність рухової активності – малюк  рухливий.
• Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

• Недотримання в сім’ї режиму дня.
• Застосування невірної методики «годування».
• Погіршення стану здоров’я дитини (патологічні відхилення та розлади).
• Недостатній рівень психічного розвитку.
• Патологія вагітності та пологів.
• Одноманітність життя та діяльності малюка.
• Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Шановні батьки!

 Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка  дотримуйтесь таких рекомендацій:

• Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі.
• Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.
• Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.
• Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.
• Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
• Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.
• Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин.
• Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.
• Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.
• Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.
• Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.
• Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.
• Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.